пошкрябати
ПОШКРЯБАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка, док. 1. Шкрябати якийсь час. Балабуха розсердився, встав із стільця, пішов до шафи, смикнув, пошкрябав пальцями двері (Н.-Лев., III, 1956, 242); Парубок з досади пошкрябав за вухом, аж шапка йому злізла на ніс (Коцюб., І, 1955, 233); - Оце виїде, - сонце підіб'ється, розсіє на стерню, коровчатами пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче - роди, боже, як хоч! (Головко, II,1957, 50).
2. Подряпати. Стежка бігла через ліс, і доводилося то низько нагинатися, щоб не пошкрябати обличчя, то зовсім стишувати хід (Петльов., Хотинці, 1949, 208).
3. перен. Піти, човгаючи ногами. - Думаєш, синку? Думай, - пристукнула [бабуся] костуром і пошкрябала до брами, звідки гримів духовий оркестр (Панч, II, 1956, 10).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкрябаю | пошкрябаємо |
2 особа | пошкрябаєш | пошкрябаєте |
3 особа | пошкрябає | пошкрябають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошкрябав | пошкрябали |
Жіночий рід | пошкрябала | |
Середній рід | пошкрябало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкрябаймо | |
2 особа | пошкрябай | пошкрябайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошкрябавши |