пошлюбний
ПОШЛЮБНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (Фр., IV, 1950, 200); // Узаконений, прийнятий після шлюбу. Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв'язаних весільним вінцем і пошлюбним ліжком (Стельмах, Хліб.., 1959, 418).
Пошлюбна подорож - подорож, яку здійснюють молоді після весілля. Подорожі пошлюбної ми не робили, як усі сподівалися (Коб., III, 1956, 291); Прямуючи за кордон у пошлюбну подорож, Куліші в Києві влаштовують прощальний вечір (Вітч., 12, 1968, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошлюбний | пошлюбна | пошлюбне | пошлюбні |
Родовий | пошлюбного | пошлюбної | пошлюбного | пошлюбних |
Давальний | пошлюбному | пошлюбній | пошлюбному | пошлюбним |
Знахідний | пошлюбний, пошлюбного | пошлюбну | пошлюбне | пошлюбні, пошлюбних |
Орудний | пошлюбним | пошлюбною | пошлюбним | пошлюбними |
Місцевий | на/у пошлюбному, пошлюбнім | на/у пошлюбній | на/у пошлюбному, пошлюбнім | на/у пошлюбних |