пошрамований
ПОШРАМОВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошрамувати. Неподалік.. сиділо троє, з виду студенти - дві дівчини і хлопець з рюкзаком, славний такий хлопець, тільки обличчя чимось пошрамоване (Гончар, Тронка, 1963, 291); Тепер Шаптала побачив нарешті комендантове обличчя. Воно мало тільки одну половину. Друга половина була вщент знівечена, пошрамована, пошматована, порубцьована (Загреб., Спека, 1961, 8); // пошрамовано, безос. присудк. сл. У тих-то случаях [випадках] пошрамовано його, вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (П. Куліш, Вибр., 1969, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошрамований | пошрамована | пошрамоване | пошрамовані |
Родовий | пошрамованого | пошрамованої | пошрамованого | пошрамованих |
Давальний | пошрамованому | пошрамованій | пошрамованому | пошрамованим |
Знахідний | пошрамований, пошрамованого | пошрамовану | пошрамоване | пошрамовані, пошрамованих |
Орудний | пошрамованим | пошрамованою | пошрамованим | пошрамованими |
Місцевий | на/у пошрамованому, пошрамованім | на/у пошрамованій | на/у пошрамованому, пошрамованім | на/у пошрамованих |