поштовхуваний
ПОШТОВХУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поштовхувати. Попихані, поштовхувані й потручувані п'яними арештантами.., зірвалися [брати] на цей голос, мов на гасло визволення (Фр., VI, 1951, 168).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поштовхуваний | поштовхувана | поштовхуване | поштовхувані |
Родовий | поштовхуваного | поштовхуваної | поштовхуваного | поштовхуваних |
Давальний | поштовхуваному | поштовхуваній | поштовхуваному | поштовхуваним |
Знахідний | поштовхуваний, поштовхуваного | поштовхувану | поштовхуване | поштовхувані, поштовхуваних |
Орудний | поштовхуваним | поштовхуваною | поштовхуваним | поштовхуваними |
Місцевий | на/у поштовхуваному, поштовхуванім | на/у поштовхуваній | на/у поштовхуваному, поштовхуванім | на/у поштовхуваних |