праний
ПРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прати. - Білизна, мовила [мати], прана й переполіскувана у гірській воді, це не то, що в воді міста (Коб., III, 1956, 183).
2. у знач. прикм. Чистий, випраний (звичайно про одяг, білизну, тканину). «Дрібниці», про які раніше він і не думав, тепер цікавили його: оці передачі, листи рідних, запечені в коржах чи зашиті в праній одежі... (Петльов., Хотинці, 1949, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | праний | прана | пране | прані |
Родовий | праного | праної | праного | праних |
Давальний | праному | праній | праному | праним |
Знахідний | праний, праного | прану | пране | прані, праних |
Орудний | праним | праною | праним | праними |
Місцевий | на/у праному, пранім | на/у праній | на/у праному, пранім | на/у праних |