працетерапія
ПРАЦЕТЕРАПІЯ, -ї, ж. Трудова терапія; використання трудових процесів з лікувальною метою; при деяких захворюваннях застосовують для підвищення тонусу організму, нормалізації обмінних процесів, використовуючи при цьому працю на свіжому повітрі, що вимагає участі багатьох м'язів (наприклад, робота в саду); у травматології і ортопедії для відновлення функцій кінцівок використовують спеціальні види праці з певним об'ємом рухів і за участю певних груп м'язів; найширше працетерапію застосовують в психіатрії з метою благотворної дії на психіку хворих.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | працетерапія | працетерапії |
Родовий | працетерапії | працетерапій |
Давальний | працетерапії | працетерапіям |
Знахідний | працетерапію | працетерапії |
Орудний | працетерапією | працетерапіями |
Місцевий | на/у працетерапії | на/у працетерапіях |
Кличний | працетерапіє | працетерапії |