приглушуваний
ПРИГЛУШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до приглушувати. Він буквально розцвів, і те, що всі роки скипало в його душі, приглушуване шкільною схоластикою, вирвалось назовні, забуяло (Кол., Терен.., 1959, 160); Почуття невижитого, вічно приглушуваного старшими товаришами юнацького пориву, незаспокоена і тим пекучіша туга за справжньою діяльністю, гідною революціонера, шарпали Бронкове серце (Вільде, Сестри.., 1958, 223).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приглушуваний | приглушувана | приглушуване | приглушувані |
Родовий | приглушуваного | приглушуваної | приглушуваного | приглушуваних |
Давальний | приглушуваному | приглушуваній | приглушуваному | приглушуваним |
Знахідний | приглушуваний, приглушуваного | приглушувану | приглушуване | приглушувані, приглушуваних |
Орудний | приглушуваним | приглушуваною | приглушуваним | приглушуваними |
Місцевий | на/у приглушуваному, приглушуванім | на/у приглушуваній | на/у приглушуваному, приглушуванім | на/у приглушуваних |