приговорювання
ПРИГОВОРЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. приговорювати. - Ну, ну! Ти-ти-ти! - чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (Фр., IV, 1950, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приговорювання | приговорювання |
Родовий | приговорювання | приговорювань |
Давальний | приговорюванню | приговорюванням |
Знахідний | приговорювання | приговорювання |
Орудний | приговорюванням | приговорюваннями |
Місцевий | на/у приговорюванні | на/у приговорюваннях |
Кличний | приговорювання | приговорювання |