пригощання
ПРИГОЩАННЯ, я, с. Дія за знач. пригощати. - Ми, Сашо, ненадовго, - знаючи доброту Кичатої, прямо з порога застеріг її від пригощань Микола (Логв., Літа.., 1960, 10); // Те, чим пригощають. Не диво, що Марія, котрій ще не довелося по-справжньому скуштувати гестапівських пригощань, здалася мешканцям табору надто підозрілою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригощання | пригощання |
Родовий | пригощання | пригощань |
Давальний | пригощанню | пригощанням |
Знахідний | пригощання | пригощання |
Орудний | пригощанням | пригощаннями |
Місцевий | на/у пригощанні | на/у пригощаннях |
Кличний | пригощання | пригощання |