прикмітний
ПРИКМІТНИЙ, а, е, діал. Прикметний. В широкій та довгій капоті - з батька чи старшого брата, в завеликих чоботях, блідий, нужденний, з виразом лиця, прикмітним усім горбатим, стоїть безборонний хлопчина (У. Кравч., Вибр., 1958, 367); Десь тут хлопчина мій, прикмітний партизанчик з шапкою на потилиці (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 144).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикмітний | прикмітна | прикмітне | прикмітні |
Родовий | прикмітного | прикмітної | прикмітного | прикмітних |
Давальний | прикмітному | прикмітній | прикмітному | прикмітним |
Знахідний | прикмітний, прикмітного | прикмітну | прикмітне | прикмітні, прикмітних |
Орудний | прикмітним | прикмітною | прикмітним | прикмітними |
Місцевий | на/у прикмітному, прикмітнім | на/у прикмітній | на/у прикмітному, прикмітнім | на/у прикмітних |