прикутий
ПРИКУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикути. Року 1908-го славетний російський художник Рєпін намалював ілюстрацію до Шевченкової поеми «Кавказ», де зобразив прикутого до скелі Прометея (Рильський, III, 1956, 250); // прикуто, безос. присудк. сл. Береза затужила - прикуто [комуніста] ланцюгами, його росою вмила (Гонч., Вибр., 1957, 27).
Стати (зупинитися і т. ін. ) наче (мов, як і т. ін. ) прикутий (прикута) [до місця і т. ін. ] - стати нерухомо. І враз він знову зупинився наче прикутий до місця (Донч., II, 1956, 41); Стояти (сидіти) наче (мов, як і т. ін. ) прикутий (прикута) [до місця і т. ін. ] - стояти або сидіти нерухомо. Дідушок сидів немов прикутий до місця, не можучи видобути з себе й слова (Гжицький, Опришки, 1962, 129).
@ Мов (наче, як і т. ін. ) прикутий (прикута) до ганебного стовпа (на позорищі) - зганьблений. Я мовчки все приймала. Чим мала я розбить тяжкі докори ці? Мов на позорищі прикута я стояла, І краска сорому горіла на лиці... (Л. Укр., І, 1951, 109); Він, перший суворовець, який не мав жодного стягнення, який звик до пошани, до слави, тепер стояв як прикутий до ганебного стовпа (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикутий | прикута | прикуте | прикуті |
Родовий | прикутого | прикутої | прикутого | прикутих |
Давальний | прикутому | прикутій | прикутому | прикутим |
Знахідний | прикутий, прикутого | прикуту | прикуте | прикуті, прикутих |
Орудний | прикутим | прикутою | прикутим | прикутими |
Місцевий | на/у прикутому, прикутім | на/у прикутій | на/у прикутому, прикутім | на/у прикутих |