примирливо
ПРИМИРЛИВО. Присл. до примирливий 2. - Ну, годі вже, годі, - примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 238); Данило примирливо посміхнувся (Панч, Синів.., 1959, 8); Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (Хор., Місто.., 1962, 95).