примівка
ПРИМІВКА, и, ж., етн., діал. Замовляння (у 2 знач.). Марійка не була при процедурі примовлення.. Примівка тратила на силі в присутності другої особи (Коб., II, 1956, 126); Він.. шепоче свою тайну примівку, закусує зуби, підносить сокиру і гатить нею з усієї сили (Черемш., Тв., 1960, 91); Особливістю його пастухівства було те, що він ніколи не вживав жодних чарів, примівок, ворожбитства (Хотк., Довбуш, 1965, 130); // Примовка. У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я. Мене до того ще й примівку Навчила матінка моя (Павл., Бистрина, 1959, 17); - Не дай боже з хлопа пана! -.. Примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши «паном підмайстром», дуже стидався свого походження (Фр., І, 1955, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примівка | примівки |
Родовий | примівки | примівок |
Давальний | примівці | примівкам |
Знахідний | примівку | примівки |
Орудний | примівкою | примівками |
Місцевий | на/у примівці | на/у примівках |
Кличний | примівко | примівки |