приобіцяний
ПРИОБІЦЯНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до приобіцяти. Кожда громада несла наперед себе бойову хоругов.. Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховинських і загірних громад (Фр., VI, 1951, 90); Приобіцяною роботою тішився також, він знав, що, як буде мати заняття при фабриці, поможе своїй недужій мамі багато (Ков., Світ.., 1960, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приобіцяний | приобіцяна | приобіцяне | приобіцяні |
Родовий | приобіцяного | приобіцяної | приобіцяного | приобіцяних |
Давальний | приобіцяному | приобіцяній | приобіцяному | приобіцяним |
Знахідний | приобіцяний, приобіцяного | приобіцяну | приобіцяне | приобіцяні, приобіцяних |
Орудний | приобіцяним | приобіцяною | приобіцяним | приобіцяними |
Місцевий | на/у приобіцяному, приобіцянім | на/у приобіцяній | на/у приобіцяному, приобіцянім | на/у приобіцяних |