приповідати
ПРИПОВІДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПОВІСТИ, ім, іси, док., діал. 1. Розповідати. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був (Сл. Гр.); - Раз приповідав [панотець], що світ закінчиться! (Коб., II, 1956, 49).
2. Приказувати. З Іваном щось недобре коїлося. Він від самого досвітку раз у раз йойкав та приповідав: - Тото ми!.. Йой, тото ми! (Март., Тв., 1954, 39); - Приповідав лютий Кифір за кожним ремінцем дивні, ..справедливі слова (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 371).
3. Те саме, що прикладати 5. - Колись приповідали собі насмішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Козл., Сонце.., 1957, 10); Катруся була завжди скора до сміху й жартів, а у такому гурті було чого та з кого посміятися та не одно приповісти (Кобр., Вибр., 1954, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приповідаю | приповідаємо |
2 особа | приповідаєш | приповідаєте |
3 особа | приповідає | приповідають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приповідатиму | приповідатимемо |
2 особа | приповідатимеш | приповідатимете |
3 особа | приповідатиме | приповідатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приповідав | приповідали |
Жіночий рід | приповідала | |
Середній рід | приповідало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приповідаймо | |
2 особа | приповідай | приповідайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приповідаючи | |
Минулий час | приповідавши |