приречено
ПРИРЕЧЕНО. Присл. до приречений 3. Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає - крутої вдачі чоловік (Горд., Заробітчани, 1949, 28); Дивлячись на їхні приречено зіщулені плечі, що ніби весь час чекають удару в спину, хлопець не почував, як поступово відтає й відтає в ньому ненависть до них (Гончар, II, 1959, 65); Його погляд сполохано пробіг повз Олену, щось зблиснуло в очах і одразу ж погасло. Вони не прохали. Вони дивились приречено (Мушк., Серце.., 1962, 286).