приржавілий
ПРИРЖАВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приржавіти. Кифір Авдюк подався далі в поля.. турботливо озирати зяблю, не доведені до діла перелоги, брудно-зелену приржавілу озимину (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 291).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приржавілий | приржавіла | приржавіле | приржавілі |
Родовий | приржавілого | приржавілої | приржавілого | приржавілих |
Давальний | приржавілому | приржавілій | приржавілому | приржавілим |
Знахідний | приржавілий, приржавілого | приржавілу | приржавіле | приржавілі, приржавілих |
Орудний | приржавілим | приржавілою | приржавілим | приржавілими |
Місцевий | на/у приржавілому, приржавілім | на/у приржавілій | на/у приржавілому, приржавілім | на/у приржавілих |