прирозуміти
ПРИРОЗУМІТИ, ію, ієш, док., розм. Розмірковуючи, додуматися, дійти розумом до чого-небудь; виміркувати, зміркувати, придумати. Треба прирозуміти, як ту бісову машину скасувати (Мирний, IV, 1955, 244); Взяти мула було нелегко. Він стояв, як пень, скосивши очі і абсолютно не зважаючи на наші не досить ввічливі умовляння, поки Леонов не прирозумів сісти на сани (Багмут, Опов., 1959, 63); // Вигадати, надумати що-небудь. Марко аж підскочив.. - Це ти Мотрі мої снопи пересуваєш? Так ні ж, цього я далі не попущу! Ач, що прирозуміли! (Л. Янов., І, 1959, 102); Тільки розвиднілось, шляхта висипала на вали. Цього тільки й треба було козакам: вони зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противника (Панч, Гомон. Україна, 1954, 404); Жінка хитра на вигадки; от прирозуміла Максимиха, що зробити: давай вона щодня провадити мужикові своєму, що він хворий, усе нездужає, хоча йому зовсім не чулося ніякого лиха (Україна.., І, 1960, 250).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прирозумію | прирозуміємо |
2 особа | прирозумієш | прирозумієте |
3 особа | прирозуміє | прирозуміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прирозумів | прирозуміли |
Жіночий рід | прирозуміла | |
Середній рід | прирозуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прирозуміймо | |
2 особа | прирозумій | прирозумійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прирозумівши |