присвят
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | присвят | присвяти |
Родовий | присвяту | присвятів |
Давальний | присвятові, присвяту | присвятам |
Знахідний | присвят | присвяти |
Орудний | присвятом | присвятами |
Місцевий | на/у присвяті | на/у присвятах |
Кличний | присвяте | присвяти |
присвята
ПРИСВЯТА, и, ж. 1. Дія за знач. присвятити, присвячувати. Присвята збірників статей пам'яті славетних учених, що пішли з життя, - давня й благородна традиція (Літ. Укр., 7.IX 1971, 3).
2. Напис на початку твору, який вказує, кому присвячено або кому дарують цей твір. Мажарин.. вручив Катерині книгу «Ідеальне подружжя» Ван де Вельде з відповідною присвятою (Вільде, Сестри.., 1958, 581); Панас Мирний подарував їй рукопис своєї драми [«Лимерівна»] із зворушливою присвятою: «Високоталановитій Марії Костянтинівні Заньковецькій присвячує здивований автор..» (Рад. літ-во, 6, 1957, 60).
3. Художній твір, написаний на честь кого-небудь. Він згадав навіть про день її народження і надіслав їй віршовану присвяту (Кол., Терен.., 1959, 146); Теплі поетичні присвяти незабутньому товаришеві по перу [М. Рильському] прозвучали з уст А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка (Літ. Укр., 23.III 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | присвята | присвяти |
Родовий | присвяти | присвят |
Давальний | присвяті | присвятам |
Знахідний | присвяту | присвяти |
Орудний | присвятою | присвятами |
Місцевий | на/у присвяті | на/у присвятах |
Кличний | присвято | присвяти |