прислужник
ПРИСЛУЖНИК, а, ч. 1. Той, хто служить, виконує обов'язки слуги у когось; слуга. Дім звелено було забити, прислужників розпустити (Мирний, IV, 1955, 236); Дворецький Жегмонт з своїми прислужниками клопотався над фейерверком (Рибак, Помилка.., 1956, 123).
2. зневажл. Той, хто виконує чиюсь волю, прислужується кому-небудь; поплічник. - Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (Головко, II, 1957, 310); Вірних прислужників для здійснення своїх реакційних планів Ватікан знаходив в особі українських буржуазних націоналістів (Іст. укр. літ.. І, 1954, 512).
3. Слуга у монастирі, церкві тощо; служка. Мцирі, монастирський послушник, тобто монастирський прислужник, що має стати ченцем (Рильський, III, 1956, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прислужник | прислужники |
Родовий | прислужника | прислужників |
Давальний | прислужникові, прислужнику | прислужникам |
Знахідний | прислужника | прислужників |
Орудний | прислужником | прислужниками |
Місцевий | на/у прислужнику, прислужникові | на/у прислужниках |
Кличний | прислужнику | прислужники |