притуманений
ПРИТУМАНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притуманити. Тепер, коли одкрилося небо над темним раніше лісом, в них [калюжах] пропливали хмарки і відбивалося притуманене сонце (Перв., Дикий мед, 1963, 421) Півколом туго оперізує далекий притуманений обрій темно-синя зубчата смужка - ліси (Коз., Вибр., 1947, 36).
2. у знач. прикм., перен. Який буває в людини, яка дуже страждає, щойно опритомніла і т. ін. (про погляд, очі); тьмяний. Іноді водив [поранений] за ними притуманеним поглядом, ніби збираючись з думками, ніби пізнаючи і не маючи сили впізнати (Коз., Гарячі руки, 1960, 129).
3. у знач. прикм., перен. Не зовсім ясний, чіткий (про спогади, думки тощо); невиразний. На притуманених краях видінь з глибини літ виринають його батьки, знайомі і діти (Стельмах, І, 1962, 423).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притуманений | притуманена | притуманене | притуманені |
Родовий | притуманеного | притуманеної | притуманеного | притуманених |
Давальний | притуманеному | притуманеній | притуманеному | притуманеним |
Знахідний | притуманений, притуманеного | притуманену | притуманене | притуманені, притуманених |
Орудний | притуманеним | притуманеною | притуманеним | притуманеними |
Місцевий | на/у притуманеному, притуманенім | на/у притуманеній | на/у притуманеному, притуманенім | на/у притуманених |