причинець
ПРИЧИНЕЦЬ, нця, ч., заст . Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 559); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (Гончар, II, 1959, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причинець | причинці |
Родовий | причинця | причинців |
Давальний | причинцеві, причинцю | причинцям |
Знахідний | причинця | причинців |
Орудний | причинцем | причинцями |
Місцевий | на/у причинці, причинцеві | на/у причинцях |
Кличний | причинцю | причинці |