причта
ПРИЧТА, и, ж., розм . Незвичайна пригода, дивний випадок. В однім селі сталася така причта : прийшло на народ нещастя. У Драгові був пан на прізвище Німець, і що він собі забагнув? Що його треба колисати .. вдень і ввечері (Калин, Закарп. казки, 1955, 180); [Xаритон:] Ну, скажіть, на милость божу, що воно за причта, що вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала : ось-ось поллє, ось-ось ушкваре [ушкварить]!.. Отже, тільки погриміло та поблискало... (Кроп., II, 1958, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причта | причти |
Родовий | причти | причт |
Давальний | причті | причтам |
Знахідний | причту | причти |
Орудний | причтою | причтами |
Місцевий | на/у причті | на/у причтах |
Кличний | причто | причти |