пробайдикувати
ПРОБАЙДИКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. неперех. Байдикувати якийсь час. Учителька вже знає - не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Збан., Старший брат, 1952, 63).
2. перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь. Надолужити те, що пробайдикував улітку - нема чого й думати, бо до переекзаменовки осталося всього два дні (Вас., І, 1959, 183).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробайдикую | пробайдикуємо |
2 особа | пробайдикуєш | пробайдикуєте |
3 особа | пробайдикує | пробайдикують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробайдикував | пробайдикували |
Жіночий рід | пробайдикувала | |
Середній рід | пробайдикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробайдикуймо | |
2 особа | пробайдикуй | пробайдикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пробайдикувавши |