проблищати
ПРОБЛИЩАТИ, щить. Док. до блищати. * Образно. Проблищали, як ті крапельки роси, й пролетіли, наче вітер, ті часи (Щог., Поезії, 1958, 421). ПРОБЛУКАТИ, аю, аєш, док. Блукати якийсь час. Петро зараз після обід узяв рушницю і пішов у гай .. Проблукав сердега по гаю до самого вечора (П. Куліш, Вибр., 1969, 95); Проблукав [Дейнека] майже цілісінький день і до готелю з'явився стомлений, але щасливий (Добр., Ол. солдатики, 1961, 10).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проблищу | проблищимо |
2 особа | проблищиш | проблищите |
3 особа | проблищить | проблищать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проблищав | проблищали |
Жіночий рід | проблищала | |
Середній рід | проблищало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проблищімо | |
2 особа | проблищи | проблищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проблищавши |