проглаголити
ПРОГЛАГОЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГОЛАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити. Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш, Вибр., 1969, 196); Аж нараз проглаголав Маледикт усім на диво, - Що проглаголав, те ми Все розкажемо правдиво (Фр., X, 1954, 116).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проглаголю | проглаголимо |
2 особа | проглаголиш | проглаголите |
3 особа | проглаголить | проглаголять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проглаголив | проглаголили |
Жіночий рід | проглаголила | |
Середній рід | проглаголило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проглаголімо | |
2 особа | проглаголи | проглаголіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проглаголивши |