продзвеніти
ПРОДЗВЕНІТИ, ню, ниш, док. 1. Утворити, видати високі, деренчливі металеві звуки. Продзвенів дзвоник. Школярі збуджено обговорювали подію (Донч., VI, 1957, 104); Порядок у хлопців залізний. Продзвенить будильник, і вони з Васьком схоплюються з ліжок (Зар., На.. світі, 1967, 114).
2. перен. Прозвучати, пролунати. Коли продзвенів останній сигнал і всі розбрелися спати, Альоша довго лежав на своєму матраці, не міг заснути (Мик., Повісті.., 1956, 81); // Дзвінко проспівати (про птахів); продзижчати (про комах). Десь продзвенів тонко комарик над вухом, Шелести ночі ловиш загостреним вухом (Забашта, Квіт.., 1960, 25); Продзвеніла ніжно бджілка (Шпорта, Вибр., 1958, 340).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзвеню | продзвенимо |
2 особа | продзвениш | продзвените |
3 особа | продзвенить | продзвенять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | продзвенів | продзвеніли |
Жіночий рід | продзвеніла | |
Середній рід | продзвеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзвенімо | |
2 особа | продзвени | продзвеніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | продзвенівши |