проколюватися
ПРОКОЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОКОЛОТИСЯ, колюся, колешся, док. 1. розм. Діставати прокол (у 2 знач.).
2. перен., рідко. Проникати, проходити крізь що-небудь. Подекуди з-за хмар проколювалося скупе проміння далекого сонця (Літ. Укр., 13.VI 1969, 3); // Виникати, виявлятися (про думки, почуття і т. ін.). Другої днини веселість Якима стала потухати, а натомість проколювалися журливі питання (Кобр., Вибр., 1954, 52).
3. тільки недок. Пас. до проколювати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проколююся | проколюємося |
2 особа | проколюєшся | проколюєтеся |
3 особа | проколюється | проколюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проколюватимуся | проколюватимемося |
2 особа | проколюватимешся | проколюватиметеся |
3 особа | проколюватиметься | проколюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проколювався | проколювалися |
Жіночий рід | проколювалася | |
Середній рід | проколювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проколюймося | |
2 особа | проколюйся | проколюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | проколюючись | |
Минулий час | проколювавшись |