прорваний
ПРОРВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прорвати. Вона [гребля].. прорвана посередині і через ту прірву тече Руський Потік (Н.-Лев., II, 1956, 409); І сталось : прорвана блокада! Ступивши на безсмертя путь, Безсмертні діти Ленінграда Тропою Леніна ідуть (Рильський, II, 1960, 236); // у знач. прикм. Іван дививсь на чоловіка, і його зляканий погляд не міг чомусь відірватися від чорного великого пальця, що вилазив з прорваного черевика (Кол., Терен.., 1959, 51); // прорвано, безос. присудк. сл. В деяких місцях толь було прорвано чи пробито, і дах світився дірками (Хижняк, Тамара, 1959, 176); [Нагар:] Спокійно, товариші. Нам треба кінчати... Фронт прорвано , - а далі що? (Корн., І, 1955, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прорваний | прорвана | прорване | прорвані |
Родовий | прорваного | прорваної | прорваного | прорваних |
Давальний | прорваному | прорваній | прорваному | прорваним |
Знахідний | прорваний, прорваного | прорвану | прорване | прорвані, прорваних |
Орудний | прорваним | прорваною | прорваним | прорваними |
Місцевий | на/у прорваному, прорванім | на/у прорваній | на/у прорваному, прорванім | на/у прорваних |