пророчити
ПРОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. 1. Те саме, що пророкувати. - Не розчовпу, що ти пророчиш , - Еней Сивиллі говорив (Котл., І, 1952, 120); Ректор .. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Тют., Вир, 1964, 61); Зоря вечірня день ясний пророчить (Рильський, III, 1961, 294).
2. ірон. Безпідставно передбачати що-небудь. Не тіштеся, недобитки, гнилі нащадки колишніх богів. Ви, як перелякані щури, витягаєте морди з своїх криївок і пророчите нашу загибель. Це ще останнє пророцтво вашої стихії перед смертю (Ірчан, II, 1952, 11); - Пам'ятаєте, Олександре Петровичу, як ви пророчили мені, що я помру під парканом? І досі так думаєте? (Панч, На калин. мості, 1965, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пророчу | пророчимо |
2 особа | пророчиш | пророчите |
3 особа | пророчить | пророчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пророчитиму | пророчитимемо |
2 особа | пророчитимеш | пророчитимете |
3 особа | пророчитиме | пророчитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пророчив | пророчили |
Жіночий рід | пророчила | |
Середній рід | пророчило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пророчмо | |
2 особа | пророч | пророчте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пророчачи | |
Минулий час | пророчивши |