просинь
ПРОСИНЬ, і, ж. 1. Частина синього простору неба, яку видно в розриві між хмарами, у тумані. На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Шер., Щастя.., 1951, 140); // Синій колір чистого неба. Я люблю рум'яну осінь, Над садами чисту просинь (Стельмах, Живі огні, 1954, 3); З лиця Ніна більше схожа на батька .. В очах - глибока просинь (Мушк., Чорний хліб, 1960, 19).
2. Синюватий відтінок. Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця свої красиві сірі з легенькою просинню очі (Збан., Сеспель, 1961, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просинь | просині |
Родовий | просині | просиней |
Давальний | просині | просиням |
Знахідний | просинь | просині |
Орудний | просинню | просинями |
Місцевий | на/у просині | на/у просинях |
Кличний | просине | просині |