простінок
ПРОСТІНОК, нка, ч . Частина стіни між прорізами вікон, дверей. До світлиці притикає скілька [кілька] бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок; простінки межи завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Л. Укр., II, 1951, 341); Товариші стали в простінках між чотирьох вікон і щільно повлипали до стін (Епік, Тв., 1958, 295); // Частина стіни між чим-небудь. Яринка одірвала стомлені очі від книжки, глянула в простінок поміж дверима та мисником (Коз., Блискавка, 1962, 233); Між порожньою книжковою шафою і канапою у простінку висів телефон (Мур., Бук. повість, 1959, 210); // рідко . Те саме, що перегородка 1. Навшпиньках зайшов [Боровий] до свого закутка . За диктовим простінком давно вже спала господарка його кімнати (Грим., Незакінч. роман, 1962, 93).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | простінок | простінки |
Родовий | простінка | простінків |
Давальний | простінкові, простінку | простінкам |
Знахідний | простінок | простінки |
Орудний | простінком | простінками |
Місцевий | на/у простінку | на/у простінках |
Кличний | простінку | простінки |