простісінько
ПРОСТІСІНЬКО, розм . Присл. до простісінький. Ні, не так простісінько це було, як йому уявлялося (Жур., Дорога.., 1948, 29); Яким не втерпів і простісінько промовив : «Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою .. ?» (Н.-Лев., І, 1956, 186); [Куліш:] До могили дійдете, - праворуч звертайте і простісінько ідіть (Голов., Поезії, 1955, 331).