протурити
ПРОТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що прогнати 2. [Яциха:] Спросоння ти чи, може, з перепою? Чи довго будеш мене дратувати? Я тебе протурю з хати! (Кроп., II, 1958, 100); Михайлик досі ніколи не бачив [вистав], і вже ніяка сила, навіть рідна матінка - не могла його протурити звідти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190); * Образно. Бажаю Вам якнайшвидше протурити від себе цю непрохану гостю - хворість (Мирний, V, 1955, 412).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | протурю | протуримо |
2 особа | протуриш | протурите |
3 особа | протурить | протурять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | протурив | протурили |
Жіночий рід | протурила | |
Середній рід | протурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | протурмо | |
2 особа | протур | протурте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | протуривши |