проходжати
ПРОХОДЖАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. рідко. Іти, пересуватися кроками; проходити. Ось народ поуз нас проходжає юрбою (Щог., Поезії, 1958, 308); Тебе я, земле, всю сходив до краю... І ось тепер серед твоїх степів, Немов по кладовищу, проходжаю (Вороний, Вибр., 1959, 97).
2. Повільно ходити туди й назад. Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося .., - вона починала ходити та проходжати по луці (Вовчок, І, 1955, 320); По покоях проходжають пани, панянки й паненята, всі в шовках та в золоті (Вас., І, 1959, 107); Того вечора в клубі Іван не підійшов до Марії. Ми з нею танцювали, а він навмисне проходжав з якоюсь білявкою і ніби не помічав нас (Хор., Ковила, 1960, 55).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проходжаю | проходжаємо |
2 особа | проходжаєш | проходжаєте |
3 особа | проходжає | проходжають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проходжатиму | проходжатимемо |
2 особа | проходжатимеш | проходжатимете |
3 особа | проходжатиме | проходжатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проходжав | проходжали |
Жіночий рід | проходжала | |
Середній рід | проходжало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проходжаймо | |
2 особа | проходжай | проходжайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | проходжаючи | |
Минулий час | проходжавши |