пружинка
ПРУЖИНКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пружина. На предметному столику [штатива мікроскопа] закріплено дві металеві пружинки-затискачі, якими закріплюють предметне скло (Практ. з анат. рослин, 1955, 5); Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою.. Фелікс виліз нагору, відхилив кришку (вона була на пружинці ) (Ю. Янов., II, 1954, 40); * Образно. З-під важкого сіро-зеленого каменю, що поріс оксамитним мохом, вилізла тонка пружинка-ящірка (Ів., Вел. очі, 1956, 7).
2. перен. Фігура у танці. Схожі [в українській і молдавській хореографії] і принципи пружинки - коливання корпусу вгору - вниз (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пружинка | пружинки |
Родовий | пружинки | пружинок |
Давальний | пружинці | пружинкам |
Знахідний | пружинку | пружинки |
Орудний | пружинкою | пружинками |
Місцевий | на/у пружинці | на/у пружинках |
Кличний | пружинко | пружинки |