прілий
ПРІЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Сам., II, 1958, 264); Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (Гонч., Вибр., 1959, 182); В шатрі приємно пахло прілим листям і соками свіжозрубаного дерева (Томч., Жменяки, 1964, 75); // Роз'їдений потом і брудом. Козаки .. були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60).
Прілий запах (дух) чого - запах гнилизни, сирості. В обличчя бив прілий запах зотлілого листя (Коз., Зол. грамота, 1939, 90); Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі (Коцюб., II, 1955, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прілий | пріла | пріле | прілі |
Родовий | прілого | прілої | прілого | прілих |
Давальний | прілому | прілій | прілому | прілим |
Знахідний | прілий, прілого | прілу | пріле | прілі, прілих |
Орудний | прілим | прілою | прілим | прілими |
Місцевий | на/у прілому, прілім | на/у прілій | на/у прілому, прілім | на/у прілих |
пріль
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пріль | прілі |
Родовий | прілі | прілей |
Давальний | прілі | прілям |
Знахідний | пріль | прілі |
Орудний | пріллю | прілями |
Місцевий | на/у прілі | на/у прілях |
Кличний | пріле | прілі |