пурнути
ПУРНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до пурнати. Христя кинулась.. у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринає... (Мирний, III, 1954, 242); Щастя небогу навіки покинуло: В прірву, чи що, їй пурнуть? (Граб., І, 1959, 607); * Образно. Ми простяглися [в затишку].. І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Рильський, І, 1960, 170).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пурну | пурнемо |
2 особа | пурнеш | пурнете |
3 особа | пурне | пурнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пурнув | пурнули |
Жіночий рід | пурнула | |
Середній рід | пурнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пурнімо | |
2 особа | пурни | пурніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пурнувши |