пшінце
ПШІНЦЕ, ПШОНЦЕ, я, с. Пестл. до пшоно. Молодиці було стоять, слухають, а інша собі плесне, дивлячись на мене: - Мати божа! Яке мале, а вже нужду знає... і винесе шматок хліба або пшінця жменю (Морд., І, 1958, 45); - А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку,.. то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1964, 81); На чуже пшонце окропцю не приставляй! (Укр.. присл.., 1955, 170); Юшку варити не важко. Трохи пшонця, трохи лаврового листу, трохи перцю та ось цю рибу - юшка готова (Збан., Курил. о-ви, 1963, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пшінце | пшінця |
Родовий | пшінця | пшінець |
Давальний | пшінцю | пшінцям |
Знахідний | пшінце | пшінця |
Орудний | пшінцем | пшінцями |
Місцевий | на/у пшінці | на/у пшінцях |
Кличний | пшінце | пшінця |