підкорений
ПІДКОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкорити. - Народи, підкорені ним [Чінгісханом], буквально завмирали, паралізувались духовно. Почували себе вже наче приреченими на віки вічні в рабство (Гончар, IV, 1960, 75); Все вона робила автоматично і була цілковито підкорена чужій волі. Говорив їй Тимко, щоб вона йшла надвір витрусити його кожушок, вона йшла і витрушувала; наказувала їй мати зашивати торбу, вона зашивала (Тют., Вир, 1964, 278); Владі [грошей] підкорені всі закони суспільства визискувачів (Рибак, Час.., 1960, 690); Плакати полум'яних років революції і громадянської війни, станкова графіка, ілюстративні цикли - усе підкорено великій меті - служінню Батьківщині (Мист., 1, 1963, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкорений | підкорена | підкорене | підкорені |
Родовий | підкореного | підкореної | підкореного | підкорених |
Давальний | підкореному | підкореній | підкореному | підкореним |
Знахідний | підкорений, підкореного | підкорену | підкорене | підкорені, підкорених |
Орудний | підкореним | підкореною | підкореним | підкореними |
Місцевий | на/у підкореному, підкоренім | на/у підкореній | на/у підкореному, підкоренім | на/у підкорених |