підкошений
ПІДКОШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкосити. Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу (Фр., VI, 1951, 65); Ще пригадаємо не раз ми І час, і день, і поле це, Де наш солдат, юнак із Вязьми, Упав, підкошений свинцем (Шпорта, Вибр., 1958, 31); // підкошено, безос. присудк. сл. Старий, столітній дуб підкошено під корінь (Мал., Чотири літа, 1946, 160).
2. у знач. прикм. Який підрізано, зрізано косою, косаркою і т. ін. - Синочку ж мій ріднесенький, не побивайся, - кинулася Мотря до сина, що, як той підкошений сніп, звалився на лаву (Л. Янов., І, 1959, 358).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкошений | підкошена | підкошене | підкошені |
Родовий | підкошеного | підкошеної | підкошеного | підкошених |
Давальний | підкошеному | підкошеній | підкошеному | підкошеним |
Знахідний | підкошений, підкошеного | підкошену | підкошене | підкошені, підкошених |
Орудний | підкошеним | підкошеною | підкошеним | підкошеними |
Місцевий | на/у підкошеному, підкошенім | на/у підкошеній | на/у підкошеному, підкошенім | на/у підкошених |