підмова
ПІДМОВА, и, ж. Дія за знач. підмо#вити. - Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448); Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 210).
@ Піддаватися (піддатися, даватися, датися і т. ін. ) на підмову кому - погоджуватися на що-небудь, роблячи поступки кому-небудь. [Лицар:] Мені темниця очі засліпила, мені неволя розум потьмарила, що я тобі піддався на підмову, що я забув те мудре, віще слово (Л. Укр., II, 1951, 198); Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди,.. щоби не давалися на підмову, не зводилися обіцянками, не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63); Козаченько конем грає, Він дівчину підмовляє: «Дайся, дівча, на підмову Козакові молодому!» (Укр.. лір. пісні, 1958, 360).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підмова | підмови |
Родовий | підмови | підмов |
Давальний | підмові | підмовам |
Знахідний | підмову | підмови |
Орудний | підмовою | підмовами |
Місцевий | на/у підмові | на/у підмовах |
Кличний | підмово | підмови |