підслідчий
ПІДСЛІДЧИЙ, а, е, юр. Признач. для тих, хто перебуває під слідством. В кімнату нечутно входить вартовий з автоматом. - В підслідчу камеру! - наказує Геллефорт. Тамара виходить з вартовим (Хижняк, Тамара, 1959, 126); В травні 1903 року Микишу заарештували: тринадцять місяців (до свого повноліття) він просидів у полтавській підслідчій тюрмі (Вітч., 6, 1967, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підслідчий | підслідча | підслідче | підслідчі |
Родовий | підслідчого | підслідчої | підслідчого | підслідчих |
Давальний | підслідчому | підслідчій | підслідчому | підслідчим |
Знахідний | підслідчий, підслідчого | підслідчу | підслідче | підслідчі, підслідчих |
Орудний | підслідчим | підслідчою | підслідчим | підслідчими |
Місцевий | на/у підслідчому, підслідчім | на/у підслідчій | на/у підслідчому, підслідчім | на/у підслідчих |