пітися
ПІТИСЯ, підеться, док.; мин. ч. пішлося; розм. 1. безос. Увійшло в звичку, стало звичним. І вже так пішлося: аби мати не догледіла - дочка втече (Вовчок, І, 1955, 266).
Коли [вже] на таке (так) пішлося, у знач. вставн. сл. - те саме, що Коли (як, раз, якщо) [вже] на те пішло (див. піти). - Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху [верещаку], що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Вовчок, VI, 1956, 288); - Тут гав ловити нічого, коли на таке пішлося... (Тют., Вир, 1964, 368).
2. Дістатись кому-небудь, випасти комусь у житті. Боже, коли й їй такая Доля пішлась, як моя, Щиро тебе я благаю - Хай уже мучуся я! (Манж., Тв., 1955, 90); // кому, на що, безос. Почалося, сталося, скоїлося і т. ін. - Ходи, мила, боса, коли довелося, Коли мені, молодому, на горе пішлося (Чуб., V, 1874, 551); - Я вам, мамо, не наймичка.. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині (Н.-Лев., II, 1956, 290).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підуся | підемося |
2 особа | підешся | підетеся |
3 особа | підеться | підуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пішовся | пішлися |
Жіночий рід | пішлася | |
Середній рід | пішлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підімося | |
2 особа | підися | підіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пішовшись |