радний
РАДНИЙ1, а, е, діал. Радий.
@ З радної душі - з великим бажанням, охоче. Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113).
РАДНИЙ2, ного, ч., іст. Те саме, що радник 3. Радні поволі стягалися до канцелярії (Стеф., І, 1949, 73); Громадський уряд - це збірне місце найстатечніших господарів.. Сходилися радні і ті, що колись були в раді (Круш., Буденний хліб.., 1960, 216).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | радний | радна | радне | радні |
Родовий | радного | радної | радного | радних |
Давальний | радному | радній | радному | радним |
Знахідний | радний, радного | радну | радне | радні, радних |
Орудний | радним | радною | радним | радними |
Місцевий | на/у радному, раднім | на/у радній | на/у радному, раднім | на/у радних |