резиґнація
РЕЗИГНАЦІЯ, ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі. Виснажені болем, наші нерви отупіли; ми не говорили з собою нічого і з тупою резигнацією ждали ранку (Фр., IV, 1950, 497); Сидів [Сидорчук] на лаві з покірно складеними на колінах руками, зібганими плечима, із страдницькою резигнацією в усій своїй позі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | резиґнація | резиґнації |
Родовий | резиґнації | резиґнацій |
Давальний | резиґнації | резиґнаціям |
Знахідний | резиґнацію | резиґнації |
Орудний | резиґнацією | резиґнаціями |
Місцевий | на/у резиґнації | на/у резиґнаціях |
Кличний | резиґнаціє | резиґнації |