реквізиція
РЕКВІЗИЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Донч., III, 1956, 168); В революцію вже не треба було платити за ліс, і він валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака, а обіддя уміло ховав у нетрях од реквізицій (Стельмах, II, 1962, 35); // Насильне відбирання чого-небудь без відшкодування. До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей (Добр., Тече річка.., 1961, 277).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реквізиція | реквізиції |
Родовий | реквізиції | реквізицій |
Давальний | реквізиції | реквізиціям |
Знахідний | реквізицію | реквізиції |
Орудний | реквізицією | реквізиціями |
Місцевий | на/у реквізиції | на/у реквізиціях |
Кличний | реквізиціє | реквізиції |