ровесник
РОВЕСНИК, а, ч . Людина, яка має однаковий з ким-небудь вік. Вони були одного року народження, ровесники (Собко, Біле полум'я, 1952, 222); Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважав себе якщо не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало... (Гончар, Тронка, 1963, 210); Дувид був Жменяковим ровесником (Томч., Жменяки, 1964, 9); * Образно. Ось дуб.. Стояв собі невразливий сотні літ, усіх ровесників своїх пережив (Збан., Єдина, 1959, 7); Урал! Опорний край держави, Сталевих діл коваль-митець, Ровесник вікової слави І слави нашої боєць (Мал., Серце.., 1959, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ровесник | ровесники |
Родовий | ровесника | ровесників |
Давальний | ровесникові, ровеснику | ровесникам |
Знахідний | ровесника | ровесників |
Орудний | ровесником | ровесниками |
Місцевий | на/у ровеснику, ровесникові | на/у ровесниках |
Кличний | ровеснику | ровесники |