розгороджувати
РОЗГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех. 1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. - Татарове дорогу перегородили,- глянув Кирило на Данила. - Перегородили, та ми розгородимо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 503); // Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь. Окрилені революційними петроградськими вітрами, долинчани рушили розгороджувати хутірський тюремний тин (Ковінька, Кутя.., 1960, 128).
2. Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь. Оба противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (Фр., IV, 1950, 12); Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Шовк., Інженери, 1948, 346); // перен. Розмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь. [Петро:] Порозгороджувалися люди не то що самі поміж собою, а й роботу розгородили: то - чорна, а то - біла, - благородна б то (Мирний, V, 1955, 180); - Безглузді язики силкуються розгородити нас тернами всяких поговорів (Фр., VII, 1951, 335).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгороджую | розгороджуємо |
2 особа | розгороджуєш | розгороджуєте |
3 особа | розгороджує | розгороджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгороджуватиму | розгороджуватимемо |
2 особа | розгороджуватимеш | розгороджуватимете |
3 особа | розгороджуватиме | розгороджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розгороджував | розгороджували |
Жіночий рід | розгороджувала | |
Середній рід | розгороджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгороджуймо | |
2 особа | розгороджуй | розгороджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розгороджуючи | |
Минулий час | розгороджувавши |