роззутий
РОЗЗУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззути.
* Образно. Так, це роззута гітлерівцями Україна. Це наша Україна, розтерзана, пограбована мати (Довж., III, 1960, 56).
2. у знач. прикм. Без взуття на ногах; босий. Роззуте, голе та слабе Тиняється хлоп'я (Граб., І, 1959, 479); Із хат.. вибігала роззута.. дітвора (Стельмах, I, 1962, 31).
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
|---|---|---|---|---|
| Називний | роззутий | роззута | роззуте | роззуті |
| Родовий | роззутого | роззутої | роззутого | роззутих |
| Давальний | роззутому | роззутій | роззутому | роззутим |
| Знахідний | роззутий, роззутого | роззуту | роззуте | роззуті, роззутих |
| Орудний | роззутим | роззутою | роззутим | роззутими |
| Місцевий | на/у роззутому, роззутім | на/у роззутій | на/у роззутому, роззутім | на/у роззутих |